Дещо від себе

Зараз - саме час!

Vivere memento...пам'ятай, що живеш.

 Наше життя - це низка моментів і треба прожити його так, аби це не була сумна сіра смуга. Щоб ці моменти закарбовувалися в памя'ті різнобарвними візерунками, щоб залишалися у нашій свідомості яскравими, химерними картинками, щоб і тоді - на фінішній прямій, згадуючи весь свій біг, ти радів з того, що здав цей непередбачуваний крос під назвою "життя".
Жити по-справжньому, для себе. Як це? Чому задумуємося про це так рідко: або взагалі ніколи або коли вже пізно? Вічні риторичні запитання людства. І відповіді на них даються лише в кінці, як нагороди за зайняті призові місця. Хтось має їх скоріше, прибігши першими, а комусь їх взагалі не отримати, навіть на фініші.
  Ми звикли відкладати все на завтра, але якою б сильною не була віра у завтрашній світлий день його може не настати. І жити потрібно сьогодні: тут і в це момент. Адже зараз - саме час! Жити так, аби відчувати, що живеш. Чути, бачити, торкатись, насолоджуватись, бажати і втілювати, любити і страждати, обіймати і терпіти біль. Жити аби знати, що ти недарма вдихаєш і видихаєш, що твоє ім'я залишиться у цьому величезному світі, та найголовніше - аби ти кожну мить не витрачав на непотрібне, аби робив те, чого найбільше хочеться, чого давно хотів, чого завжди хотітимеш. Щоб спробував усе, чого раніше боявся, щоб відчув усе, чого бажав.
  Бо це твоє життя, таке схоже на інші і таке неповторне по-своєму. І ти можеш прожити його так, аби це не була сумна сіра смуга! Варто лише захотіти, поки ще не пізно. Ще не пізно жити заради життя, заради своїх бажань і мрій, заради себе самого.

Anny

Написано після перегляду фільму "Поки я жива".

23.02.13