Д/з. №4

І останнє, але не по значенню, наше завдання: інфографіка, над якою я цілу ніч, пам'ятаю, сиділа, вивчаючи магічні сили фотошопу)
Тема: українські землі в 2015 році.

Д/з. №3

А тепер, напевно, найцікавіше: відео. Над ним ми з Ірою працювали досить довго і скажу вам, наполегливо. Можливо трохи банальний, але на перший раз, як на мене, непоганий, серйозний і дещо веселий ролик про Закон України Про заборону куріння у громадських міцсях. Надіюсь, вам сподобається наш перший досвід у операторстві, режисурі, монтажі та сценаристві.)

Д/з №2

А це вже друге випробування: аудіо-ролик про Вибори парламенту 2012. Це мій перший трохи невдалий "млинець", тому не судіть строго!)

Д/з. № 1

Наше перше завдання, як для журналістів сучасного модернізованого покоління. Презентація-резюме. Дивіться, оцінюйте, критикуйте.

новак анна from Anny Novak

Варто поділитись

І наука може бути цікавою

  Неймовірно чарівний вечір, надзвичано незвичайна група , своя атмосфера, дух величного Львова, культурна подія, прекрасні фото з цікавими цитатами - усе змішалось в один хороший спогад-спалах.

  Сучасна молодь вміє не тільки тусити на вечірках і засиджуватись в Інтернеті. Студенти Української академії друкарства, а також усі небайдужі молоді інтелігенти Львова, нещодавно, 14 травня, зібрались разом у дворику затишної галереї "Щось цікаве", аби бути присутніми на відкритті, мабуть, першого в своєму роді у Львові книгознавчого часопису "Коло". Ініціатива з'явилась у юнних інтелектуалів уже давно, але, як кажуть, зробити, як треба "руки все ніяк не доходили". Та ось, завдяки зусиллям новоствореної редакції перший випуск часопису, присвячений проблематиці перекладних видань в Україні, нарешті побачив світ, а світ студентсва й усіх зацікавлених любителів літератури побачили його. Цей критичний журнал - досить великий ривок уперед для сучасного українського літературознавства, зроблений студентами-ентузіастами. Тому з нетерпінням будемо чекати нових випусків на цікаві і дещо проблематичні теми.Презентація видання була організована досить непогано: вражаюча та заворожуюча виставка з хорошими фото і підписами на них, які хочеться записати, аби не забути, невеличкий міні-фуршет з вином, оливками, виноградом та сиром справили своє позитивне враження на усіх присутніх.

  На презентацію також була запрошена просто несказанно чаруюча молода група "Один в каное", яка за своє, порівняно недовге існування, вже встигла полюбитися багатьом гостям. Майже кожну пісню народ співав "в один голос", і це не дивно, адже співати душею, жити своїми піснями, дарувати небесну насолоду своїм голосом - це дійсно про цих "трьох в каное".)

Отож, відвідувати культурні події, мабуть найкультурнішого міста України, буває не тільки коисно,але й круто і приємно. Побільше б таких милих, душевних зустірчей, нешаблонної музики від небанальних гуртів, інтелектуальних розмов на хвилюючі теми і багато всього іншого, що було того вечора і ще може бути. Тільки б нам було не лінь.

Anny

Трошки від себе

 Ріднішої немає і не буде, та й не треба! 

   Хто ще нам в житті покаже трьох китів, на яких тримається світ: Віру, Надію, Любов?  Протягне нитку Аріанди, коли ти цього так потребуєш. Застереже від вовка в овечій одежі, не дасть випустити духа з пляшки. Кого в цьому житті можна дійсно назвати найближчою найріднішою людиною? Тільки рідну матір.

   Тільки її, таку досвідчену, яка вже з’їла не один пуд солі, таку люблячу, яка піде на Стікс заради своєї дитини, таку вірну, яка дасть аннібалову клятву, аби вберегти тебе. Мама – це та, хто завжди тобі допоможе навіть, якщо й зайнятий ти сізіфовою працею, та, яка завжди шукатиме разом з тобою золоте руно, яка вкаже на золоту середину, яка витягне тебе, коли ти між Сіллою і Харівдою. Там, де вона - повсякчас земля обітована, там дім і там добре, і ніякий Олімп з цим місцем не зрівняється, ніяке золоте дно цього не замінить.

   Для мене моя матір – це і Мадонна, і Пенелопа, і Лаура, і Джоконда водночас. Це людина, яка тримаючи еолову арфу радісно і оптимістично гортає свою книгу життя, хоча іноді й здається що вона за сімома печатями. Та вона знає, що не варто чекати манни небесної, а просто спокійно і завзято проходить свій шлях, пам’ятаючи, що вода камінь точить. Мама зробила моє дитинство часами Астреї, завжди старається перетворити наш дім на сади Семіраміди, не раз була моїм Ескулапом, а інколи і Піфією, даючи ще не зрозумілі мені настанови на майбутнє.

   Вона часто асоціюється мені з Діаною чи навіть Геркулесом, бо попри те, що інколи живе в долині печалі і часто виконує єгипетську роботу. Незважаючи на те,що вже взнала драконівські закони цього світу, і найгірше: що вже встигла підписати договір з дияволом, але попри це, вона вип’є чашу до дна, поки не знайде своє Ельдорадо.

   Моя найрідніша, найдорожча, найкраща, дякую від усього серця, що ти в мене є і я є завдяки тобі! Нехай життя частіше тобі посміхається і ти йому навзаєм!)

Заворожує.

Це неможливо підробити, це важко змалювати, ще складніше описати, але це нереально приємно споглядати. Заворожуюча картина: у місті світає.