Дещо від себе

Біг по колу

Чому інколи так важко збагнути, що нам потрібно?Навіщо ми так часто наступаєм на оті самі граблі і топчемось по ним, причиняючи собі біль знов і знов..і так по колу...Звичайно, в житті вже йде по колу: щось зникає, а щось повертається, та наші помилки мають бути нашими вчителями, жаль, що доля бере занадто дорогу ціну за такі уроки. Тому треба вчитися, незважачи на те, що інколи це не легко, і здається нереальним, але повторювати свої помилки - це абсурдно. Хтось із мудрих казав, що "ми молоді поки робимо помилки", але ця мудрість і приходить тоді, коли ми не здійснюємо повторних. Треба вчитися бути мудрим, як би це дивно не звучало. Подивіться на цей світ і на себе в ньому: він нікого не жаліє і нікому не дає поблажок, тому своє щастя ми маємо виборювати самі. Ось чому, якщо ти не хочеш бути "білкою в колесі", яка безперестанно завдає собі тих самих мук по своїй же вині, просто зійди з тієї дороги, що не дає тобі жити на повну. Усвідом, що тобі справді потрібно, а що ти сам собі нав'язуєш і чого ніколи не отримаєш.
Перебори і перероби себе і свої погляди на деякі речі і певних людей - ось тоді побачиш, все зміниться на краще, краще для тебе.  

Anny

30/12/12

Фото дня

Цитата дня

Любовь состоит из трёх аспектов. Влечение ума вызывает уважение, влечение сердца вызывает дружбу, и влечение тела вызывает желание. И только сумма трёх влечений есть любовь.

Алиса Фрейндлих

Такий прекрасний Світ...

Вуличка в Манчестирі

Крихта тепла

А Ви задумувалися, як часто ми робимо добро, не чекаючи за це винагороди, похвали чи іншої подяки? Як часто, просто бажаючи зробити свій, хоч і маленький, внесок у те, щоб цей жорстокий світ став кращим, ми даруємо частинку тепла і радості іншим, просто так без приводу або хоча б з ним..?
Якщо ні, то ось вам моя порада, задумайтесь, а ще краще, не зволікаючи і не відкладаючи постійно на завтра, по

чніть це робити: дарувати тепло близьким і тим, хто нас оточує.
Сьогодні ми з друзями спробували зробити такий невеличкий крок до спільної світлої мети: стали юнними помічниками Миколая і енергійно роздавали подарунки діткам, які так цього чекають. Це прекрасно, коли в такі моменти радості ти бачиш сяючі посмішки на їх милих обличчях, тоді і розумієш, що день був прожитий не даром, і заради цього варто було стерпіти нелегку дорогу й морозну погоду. Байдужість - це "параліч душі", тому не будьмо духовно паралізованими сучасниками, будьмо поколінням, яке оживляє добрі традицій і робить хороші вчинки й не тільки в День Святого Миколая.
Можливо, тоді наш зіпсований світ стане кращим і "піде на поправку"!

Дещо від себе

Львів з Високого Замку

Місто, яке зачаровує з першого погляду, від якого перехоплює подих і яким пишається вся Україна     - звичайно,  це славнозвісний Львів. Ти можеш не бути великим шанувателем мистецтва чи архітектури, але залишитись байдужим до тієї краси, що є тут – просто неможливо. Скільки величі, загадковості причаїлося за куточками малих і великих будинків, кожен з яких має свою історію.

Це неможливо передати словами, якби ти не старався, це потрібно побачити, відчути і «зрозуміти серцем».  І кращого способу для цього, аніж піднятися на одну з височин і пам’яток Львова - Високий Замок, збудований ще за часів князя Лева Даниловича, не знайти.

Стоїш, вдихаючи свіже повітря,  і дивишся на залите осіннім сонцем місто, на його вулиці, дороги, будинки і церкви, що велично купаються в яскравому промінні. Споглядаєш, як в одному мальовничому етюді поєднується така гармонійна природна краса і та, що була створена людиною протягом багатьох століть.  Перед  тобою відкривається неповторна картина міста, такого романтичного і виняткового, дещо магічного й величавого, такого пройнятого європейським духом й водночас такого свого. Повірте, ця картина навічно залишиться у ваших спогадах, адже один раз побувавши тут, ти вже не забудеш тих довгих прогулянок, посиденьок у кав’ярнях(яких до речі тут неймовірно багато), аромату кави, переплетеного із запахами свіжої випічки, і ,звичайно,  ти запам’ятаєш цікаві й захоплюючі історії й легенди, що їх тобі повідають місцеві.

Історія – ось що є одним з найбільших скарбів Львова, його принадою і гідністю. Історією просякнуте навіть повітря, усюди відчутно подих минулого, який приваблює не тільки жителів з усіх куточків України, а й іноземців з усього світу. Проходячись вузенькими вуличками в будні, а особливо на вихідних, можна спостерігати захоплюючу картину: сотні, а то й тисячі людей із зацікавленими поглядами й широкими усмішками на обличчях енергійно гуляють визначними місцями міста Лева. Вони набираються нового досвіду й вражень, а поті бережно складають їх у пам’ять, свою й своїх фотоапаратів.  Долають тисячі кілометрів аби побачити ті унікальні, чудесні пейзажі, екстер’єри й панорами, якими повне це незабутнє місто.

А що ми, українці? Ми забуваємо, інколи й не цінуємо ту дорогоцінну красу, що у нас майже «під боком». Запитання «Чому наш народ не шанує так як треба би історичну спадщину своєї Батьківщини, на відміну від зарубіжних туристів?» хвилює мене все більше і більше. Ми маємо чим пишатися, але не робимо цього, у нас є своя величезна драматична й ,на жаль, переважно трагічна історія, але в нас нема потягу до її вивчення. І це в час коли вже майже немає заборон і табу, коли потроху відкриваються давні секрети і білі плями, коли у нас є можливість, але, як завжди, вона не використовується. То у чому ж проблема? Відповідь на поверхні: без сумніву, у самих нас, у нашій байдужості до власного минулого й чомусь притупленій національній свідомості, яка за стільки років кровопролитної боротьби аж ніяк не повинна спати!

Отож, не забуваймо про вікову історію свою, любімо рідний край і кожне його місто, бо, як писав Василь Симоненко:

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Тому, поважаймо і цінуймо, те, чим нас нагородив Господь, те, що вибороли наші предки, те, чим горді зараз. Шануймося, браття!

20.09.12

Anny

Такий прекрасний світ

Фонтан "Целующиеся студенты"
Тарту, Эстонія

Поезія...

Рядки, що "зачіпають за живе"...

Бездомные псы умирают спокойно,
без шума, без крика, приняв все, как есть,
как будто им вовсе не страшно, не больно,
на солнце блестит их потертая шерсть...

бездомные псы умирают так тихо,
так грустно, как будто апрельский снежок,
и в рай попадают, где служит им гидом
какой-то нелепый собачий божок...

бездомные псы видят сны о хорошем,
о светлом, волшебном и солнечном дне,
где дети, усадьба, хозяева, кошки,
и голос командует: "Шарик, ко мне!"

им снятся болонок упругие ляжки,
забота, тепло, в тихом доме уют,
как треплет их кто-то по милым мордашкам,
как чешут им спину и кушать дают...

бездомные псы, они очень ранимы,
их сердце большое как сдобный калач,
и часто ночами, тогда, когда спим мы,
мы слышим их тихий и жалобный плач...

бездомные псы погибают от злобы,
садистских наклонностей глупых детей,
их лупят ногами козлы и уроды,
кидают камнями, на спор, кто сильней...

бездомные псы умирают на небо,
их главная заповедь: "Верность храни",
но некому, не для кого, просто нету,
вот так погибают без смысла они...

от острых ранений, еды ядовитой,
от пуль и в приютах, попав под авто,
бездомные псы умирают в обиде,
не поняв, не зная ответа: за что?

когда небеса вдруг полны облаками,
на землю роняя прохладу дождей,
их души собачьи летают над нами,
вселяясь в хороших и добрых людей...

(Паша Броский)

Цікаві факти

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО МОБІЛЬНІ ТЕЛЕФОНИ

1. Перший серійний мобільний телефон з’явився 13 червня 1983 року вАмериці. Виробник - компанія Motorola.
2. Мобільними телефонами користуються 1600000000 юнаків та дівчат.
3.83% молоді використовують мобільник як фотоапарат.

Коментар автора

Дорогі друзі, я повернулася! Приношу свої вибачення за таку довгу відсутність, і, звертаючись, до тих, хто читає мій блог, обіцяю, що буду старатися знаходити час на нього..=)

Топ-новина

Населення України збільшилося вперше за останні 19 років

Найбільше українців "відроджується" у Києві та на Закарпатті

Життєво

ОНА:
Когда мне будет восемьдесят пять,
Когда начну я тапочки терять,
В бульоне размягчать кусочки хлеба,
Вязать излишне длинные шарфы,
Ходить, держась за стены и шкафы,
И долго-долго вглядываться в небо,
Когда все женское,
Что мне сейчас дано,
Истратится и станет все равно -
Уснуть, проснуться, или не проснуться.
Из виданного на своем веку
Я бережно твой образ извлеку,
И чуть заметно губы улыбнутся.

ОН:
Когда мне будет восемьдесят пять,
По дому буду твои тапочки искать,
Ворчать на то, что трудно мне сгибаться,
Носить какие-то нелепые шарфы
Из тех, что для меня связала ты.
А утром, просыпаясь до рассвета,
Прислушаюсь к дыханью твоему,
Вдруг улыбнусь и тихо обниму.
Когда мне будет восемьдесят пять,
С тебя пылинки буду я сдувать,
Твои седые букли поправлять,
И, взявшись за руки по скверику гулять.
И нам не страшно будет умирать,
Когда нам будет восемьдесят пять...

Поезія...

Великая мудрость – ждать,
Огромное счастье – верить,
И чувствовать, что опять
Надежда откроет двери.
Крепиться, когда нет сил,
И слезы сглотнув, смеяться,
И, падая, не просить,
И верить, и не бояться,
И твердо и точно знать –
Надежда откроет двери,
Когда научишься ждать
И свято во что-то верить.

Топ-цитата

Хто бере, наповнює долоні...
Хто віддає, наповнює серця...

Лао Цзи

Поезія...

Что хочет Женщина? Увы, никто не знает.
Порой не знает и она сама...
Конечно, чтоб любили, чтоб желали,
Чтоб кто-нибудь по ней сходил с ума.

Чтоб восхищались внешностью при встрече,
И провожали, долго глядя вслед,
Чтоб был нетруден день и долог вечер,
И чтоб лицо скрывало, сколько лет.

Чтоб по ночам мужчина симпатичный
Её в своих объятиях сжимал,
И очень нежно, очень романтично
О женской сути ей напоминал...

Чтоб утром, встав бессовестно счастливой,
И смыв под душем сладостную лень,
Понравиться самой себе, красивой,
И, улыбнувшись, встретить новый день.

Фільм, вартий перегляду

"Достучаться до небес"

Фільм, який змушує зупинитись і подивитьсь на те, як ми живемо, що прорускаємо і що отримуємо від життя...Задумайтесь і Ви, поки ще не пізно...

Натхненно

Я проснулась с желанием Жить!
Мир в объятиях нежно сжимая...
Просто ЖИТЬ, УЛЫБАТЬСЯ, ТВОРИТЬ...
Я смогу, Я сумею. Я знаю...

Зворушлива історія...

Продавець одного невеликого магазинчика прикріпив біля входу оголошення «Продаються кошенята». Цей напис привернув увагу дітвори, і через лічені хвилини в магазин увійшов хлопчик. Привітавши продавця, він несміливо запитав про ціну кошенят.

- Від 30 до 50 рублів, - відповів продавець.

Зітхнувши, дитина поліз у кишеню, дістав гаманець і став перераховувати гроші.

- У мене тільки 2 рублі зараз, - сумно сказав він. -
Будь ласка, можна мені хоча б поглянути на них, - з надією попросив він продавця.

Продавець посміхнувся і вийняв кошенят з великого короба.
Опинившись на волі, кошенята задоволено занявкали і кинулися бігти. Тільки один з них, чомусь явно від усіх відставав. І якось дивно підтягував задню лапку.

-Скажіть, а що з цим кошеням? - Запитав хлопчик.

Продавець відповів, що у цього кошеняти вроджений дефект лапки. - Це на все життя, так сказав ветеринар. - Додав чоловік.

Тоді хлопчик чомусь дуже захвилювався.

- Ось його-то я і хотів би придбати.

- Та ти що, хлопчик, смієшся? Це ж неповноцінна тварина. Навіщо воно тобі? Втім, якщо ти такий милосердний, то забирай даром, я тобі його і так віддам, - сказав продавець.

Тут, на подив продавця, обличчя хлопчика витягнулося.

- Ні, я не хочу брати його даром, - напруженим голосом промовила дитина.

- Це кошеня коштує рівно стільки ж, скільки й інші. І я готовий заплатити повну ціну. Я принесу вам гроші, - твердо додав він.
Здивовано дивлячись на дитину, серце продавця здригнулося.

- Синку, ти просто не розумієш всього. Цей бідолаха ніколи на зможе бігати, грати і стрибати, як інші кошенята.

При цих словах хлопчик став загортати штанину своєї лівої ноги. І тут уражений продавець побачив, що нога хлопчика жахливо викривлена ​​і підтримується металевими обручами.

Дитина глянула на продавця.

- Я теж ніколи не зможу бігати й стрибати. І цьому кошеняті потрібен хтось, хто б його розумів, як йому тяжко, і хто б його підтримав, - тремтячим голосом вимовив хлопчик.

Чоловік за прилавком став кусати губи. Сльози переповнили його
очі ... Трохи помовчавши, він змусив себе посміхнутися.

- Синку, я буду молитися, щоб у всіх кошенят були б такі прекрасні сердечні господарі, як ти.

Трошки позитиву)

Топ-цитата

Собака - дуже незвичайне створіння; вона ніколи не пристає з розпитуваннями, яке в тебе настрій, її не цікавить, багатий ти чи бідний, дурний або розумний, грішник чи святий. Ти її друг. Їй цього достатньо.
© Дж. К. Джером

Брати наші менші

Цікаве

Як зрозуміти, коли вам брешуть?

Короткий посібник для правдолюбів

Пози

Добре відомі «закриті пози», – схрещені руки-ноги. Вони говорять як мінімум про те, що співрозмовник не дуже схильний до спілкування з вами. Людина може виглядати розслабленим, але спроби заховати руки, скласти їх на грудях або в замок на колінах видають його. Не факт, що він вам бреше – але явно хоче від вас щось приховати, не проговоритися.
Буває, що брехун зменшується, ніби прагне зайняти якомога менше місця.

Ще одна поза: якщо людина під час розмови робить крок назад, швидше за все, він сам не вірить у те, що викладає вам.

Посмішка

Вона ідентифікується легше інших емоцій. Але характер посмішки буває різний. Можна виділити понад 50 її видів.

Існують, наприклад, презирлива посмішка, жалюгідна усмішка – вони видають негативні переживання. Але важливо розрізняти удавану усмішку. Вона покликана переконати нас в почуттях, які людина насправді не відчуває. Її ознаки:

- Вона більш асиметрична, ніж щира,
- Щоки не підведені, немає мішечків під очима,
- Вона зникає несвоєчасно,
- Вона поширена тільки на нижній частині обличчя.

Голос

У нашій комунікації безпосередньо на слова доводиться 20-40% переданої інформації, тобто менше половини. Все інше – це невербальна (тобто несловесна) інформація. Способи її передачі вивчає такий розділ мовознавства, як паралінгвістика.

- Паузи – найбільш поширена ознака обману. Вони можуть бути або дуже тривалими, або частими. Наявність вигуків – “гм”, “ну”, “е-е» – теж свідчить про те, що вам, можливо, говорять неправду або недоговорюють щось.

- Підвищення тону – ймовірна ознака. Мова стає голосніше і швидше, людина відчуває збудження. Причини можуть бути різні – гнів, захват, страх. Але може бути і брехня.

- Присутність в оповіданні подробиць і непотрібних дрібниць. Якщо це не звичка конкретного співрозмовника (можливо, надмірно нав’язливого) ви маєте підставу запідозрити, що він хоче щось приховати від вас, переключивши увагу на деталі.

- Невиразна мова. Людина яка хоче збрехати, швидко проговорила якусь інформацію. Але це може бути і його мовною особливістю.

- Слово “просто” якщо часто вживається, свідчить про те, що співрозмовник почуває себе винуватим і виправдовується.

Рухи тіла

Бувають “застереження в жестах” свого роду невербальні витоки інформації. Не кожен брехун допускає їх, але, якщо вони трапляються, це надійний знак про його наміри.

Наприклад, мимовільний потиск плечима говорить про байдужість, про те, що людині все одно. А якщо він смикає одним плечем – значить, бреше з дуже високою часткою ймовірності.

Пол Екман приділяє багато уваги такому жесту, як виставлений середній палець руки. Він може просто лежати на коліні або людина ненароком торкнеться їм свого обличчя. Це жест ворожості і прихованої агресії: співрозмовник нібито посилає вас куди подалі.

Чухання носа (найчастіше швидким, невловимим рухом) теж буває ознакою брехні. Цей жест називають “симптомом Піноккіо”. Вважається, що при брехні відбувається легке подразнення слизової оболонки носа.

Прикриття рота рукою або покашлювання в кулак, на думку психологів, показує бажання придушити проголошення власних брехливих слів, не дати їм вирватися назовні.

Змахування уявних пушинок з одягу. Співрозмовник не схвалює почуте. Він не хоче (або не може) про це сказати вголос, але жест видає його думки.

Дотик до шиї, відтягування коміра – ознака того, що людина хвилюється або бреше.

Три ознаки того, що почуття намагаються зобразити

Асиметрія виразу обличчя

Якщо одна сторона обличчя викривляється сильніше, ніж інша – це ознака фальшивої емоції. При надуманих переживаннях м’язи, що викликають посмішку, на одній стороні особи будуть скорочуватися сильніше.

Тривалість

Вирази обличчя, що тривають 5-10 секунд, як правило, є фальшивими. Більшість щирих емоцій проявляються на обличчі лише кілька секунд. Інакше вони будуть виглядати як насмішка.

Несвоєчасність

У щирої людини слова, жести і міміка синхронізовані. Якщо хтось кричить: а гнівне вираз обличчя з’являється тільки після репліки – гнів, швидше за все, підроблений “Як ви мені набридли!».

Три джерела приховуваних емоцій

1) Вегетативна нервова система

Почастішання дихання, вздимання грудної клітини, часте ковтання, піт – це ознаки сильних переживань. Не виключено, що вам брешуть. Рум’янець – ознака збентеження, але зніяковіти можна і від сорому за брехню.

2) мікровирази

Вони проявляються на обличчі не більше ніж на чверть секунди. Наприклад, глибока печаль на частку миті змінюється посмішкою. Значить, удаваною є печаль. Зазвичай це важко помітити, потрібні тренування. Досвідчені психологи, спостерігаючи за людиною, “висмикують” щирий вираз його обличчя, немов роблять стоп-кадр при сповільненому перегляді.

3) Очі

Якщо людина, відповідаючи на запитання, дивиться вгору вліво, можливо, він вигадує неправдиву картину подій. Якщо прямо вліво – підбирає слова для відповіді. Очі говорять багато про що. Наприклад, часте моргання або розширені зіниці – симптоми емоційного збудження. Причиною може бути і брехня.

В паралінгвістики існує окремий напрямок – кинесика. Її завдання – вивчати жести, пози, рухи тіла і міміку. Все це більш красномовно скаже про думки і переживання, ніж слова. Чому? Та тому що слова не пов’язані безпосередньо з областями мозку, що відповідають за емоції. А от, скажімо, пов’язані м’язи обличчя. І спрацьовують вони мимоволі.

Більше цікавого шукайте тут:
http://ifacts.com.ua/

Надзвичайні історії

Бездомний кіт допоміг хлопчику-аутисту.

Для чотирирічного Фрейзера Бута (Fraser Booth) з Шотландії (Абердіншир) навіть рішення найпростіших завдань доставляло чимало складностей. У 18 місяців йому був поставлений діагноз - аутизм.
Через свою хворобу Фрейзер часто плакав і влаштовував істерики. Щоб трохи згладити атмосферу в домі, мати хлопчика взяла з притулку бездомного кота по кличці Біллі. З тих пір Фрейзера і Біллі буквально не розлучити і хлопчик став менш замкнутим через спілкування з котом.
Більш того, за словами лікарів, якщо він і далі буде так відновлюватися, він зуміє поборотися зі своєю хворобою. Кіт якимсь шостим відчуттям розуміє, коли хлопчикові погано, він йде до нього і буквально намагається обійняти лапою або муркоче.
За словами матері дитини, коли хлопчик грає в саду, кіт завжди сидить неподалік і спостерігає за ним. І це надає заспокійливу вплив на поведінку Фрейзера. Один раз тому було дуже погано, він був сильно засмучений і кіт просидів у нього на колінах цілий день.
Коли кіт в перший день з'явився в будинку, він одразу пішов до Фрейзеру, забрався до нього на коліна і почав мугикати і хлопчик сказав "Це наш кіт і він буде жити з нами".

Топ-цитата

Я друзей не выбираю. Это занятие глупое и бесполезное. Мне гораздо интереснее выбирать овощи на рынке. Друзья – это подарки судьбы. 

© Иван Ургант

Брати наші менші

обожнюю цих красунчиків...)

Тільки факти

Цікаві та шокуючі факти з історії СРСР 

частина 1

1. На початку Другої Світової війни СРСР відчував велику нестачу танків, у зв’язку з чим було прийнято рішення в екстрених випадках переобладнати в танки звичайні трактори. Так, під час оборони Одеси від  румунських частин були кинуті в бій 20 подібних «танків», обшитих листами броні. Основна ставка була зроблена на психологічний ефект: атака здійснювалася в ніч з включеними фарами і сиренами, і румуни почали тікати. За подібні випадки, а також за те, що на ці машини часто встановлювалися муляжі важких знарядь, солдати прозвали їх НП-1, що розшифровується «На переляк».

2. В СРСР з листопада 1941 року існував податок на бездітність, який становив 6% від зарплати. Платили його бездітні чоловіки від 20 до 50 років і бездітні заміжні жінки від 20 до 45 років.

3. В СРСР довго ходила легенда, що знамениту фразу Хрущова «Я вам покажу кузькіну мать!» На асамблеї ООН перевели буквально – «мати Кузьми». Що є «кузькина мати»? Напевно, новітнє секретна зброя! Згодом вислів «кузькина мати» використовувалося для позначення атомних бомб СРСР. Але насправді перекладач, переводячи цей вислів, висловився алегорично: «Я покажу вам, що є що».

4. Для виготовлення кустарних платівок, на які записувалася нелегальна музика, в СРСР широко використовували старі рентгенівські знімки. Їх називали «пластинки на кістках» або «пластинки на ребрах». Цей матеріал обходився безкоштовно – медперсонал навіть дякував тим, хто допомагав таким чином розвантажувати архіви.

5. З 22 червня 1941 року по 1 липня 1941 року (9 діб) до Збройних Сил СРСР влилося 5300000 чоловік.

6. На параді Перемоги 24 червня 1945-го року військові на руках несли собаку. Причому лежала вона на шинелі самого Сталіна. Це була одна з дресированих собак, які в час війни допомагали саперам при розмінуванні. Собаку звали Джульбарс. В останній рік війни при розмінуванні ділянок в країнах Європи Джульбарс виявив 7468 мін і понад 150 снарядів. Незадовго до Параду Перемоги в Москві 24 червня Джульбарс отримав поранення і не міг йти в складі школи військових собак. Тоді Сталін наказав нести пса по Червоній площі на своїй шинелі.

7.В кінці 1991 року з новорічним зверненням до народу була повна плутанина. Горбачов формально був президентом СРСР, але вже нічого не вирішував, а Єльцин теж не зміг привітати з невідомих причин. Почесну роль запропонували Михайлу Задорнову, який був ведучим «Блакитного вогника». Сатирик виступав в прямому ефірі і так захопився, що промовив на хвилину довше. Заради нього затримали бій курантів.