вівторок, 18 грудня 2012 р.

Крихта тепла

А Ви задумувалися, як часто ми робимо добро, не чекаючи за це винагороди, похвали чи іншої подяки? Як часто, просто бажаючи зробити свій, хоч і маленький, внесок у те, щоб цей жорстокий світ став кращим, ми даруємо частинку тепла і радості іншим, просто так без приводу або хоча б з ним..?
Якщо ні, то ось вам моя порада, задумайтесь, а ще краще, не зволікаючи і не відкладаючи постійно на завтра, по
чніть це робити: дарувати тепло близьким і тим, хто нас оточує.
Сьогодні ми з друзями спробували зробити такий невеличкий крок до спільної світлої мети: стали юнними помічниками Миколая і енергійно роздавали подарунки діткам, які так цього чекають. Це прекрасно, коли в такі моменти радості ти бачиш сяючі посмішки на їх милих обличчях, тоді і розумієш, що день був прожитий не даром, і заради цього варто було стерпіти нелегку дорогу й морозну погоду. Байдужість - це "параліч душі", тому не будьмо духовно паралізованими сучасниками, будьмо поколінням, яке оживляє добрі традицій і робить хороші вчинки й не тільки в День Святого Миколая.
Можливо, тоді наш зіпсований світ стане кращим і "піде на поправку"!





Немає коментарів:

Дописати коментар