Доторкнутись до душі

Не дайте собі потонути!  

  Ми задихаємося у власному полоні, борсаємося у сітях, які для себе розкидали, боляче натряпляємо на капкани, що собі ж щодень розставляємо. Ми просто тонемо у болоті, у власному ж болоті, що вже давно і старанно копали, копаємо і будемо копати. І воно не одне, їх багато, на усіх дорогах і у різні часи.
  Болота, повні розпачу, печалі, сумлінь, страхів, розчарувань, образ. Болота, у яких тонеш від власної невпевненості, нерішучості, невизначеності, безпорадності і жалю до самого себе. Де з кожною пройденою хвилиною все більше, все глибше занурюєшся у всепоглинаючу багнюку, що зветься "безвихідь".
 Так, саме безвихідь, оця величезна ілюзія, що заповнює наші думки і безжально пожирає усе, іноді може вирватися із глибин підсвідомості і затягти на цю глибину нас. Вона має велику і страшну силу, вона здатна стерти всі ваші мрії, сподівання, плани і надії в порох, яка і вас самих може зрівняти із землею, перетворивши на просте нечуттєве тіло, з широченною дірою всередині. Лише тіло, а душа - в пустоті, захована, утоплена в болоті, без шансу на порятунок, без можливості знову піднятись на висоту, якщо...
  Якщо хіба не прикласти титанічних, неймовірних зусиль, не "взяти себе - як казав славетний Барон Мюнхгаузен - взяти, ні не в руки, а за волосся", і не витягнути себе з цього безпросвітного болота.
  У всіх є вдосталь світла й вогню у душі, волі й стремління, надії  бажання. Усі можуть врятувати себе, не піти на дно, не лежати під тоннами багнюки і бруду, не здатись. Кожен без виключення. Треба лиш повірити в свої сили, повірити в себе(як би це банально не звучало)! І знову почати підніматись: мріяти і втілювати, планувати і робити, прагнути і досягати, бажати і отримувати - знову йти, а може,  хто-зна, і летіти вверх. Знову відчувати себе живим, а не погрузнувшим у власному ж болоті безвихідності.
  Не давайте собі тонути, а якщо вже почали - то не дайте собі потонути! У кожного з нас є певні рятувальні жилети - знайдіть і використайте свій. 
  Ще так багато чого не побачено, не почуто, не відчуто, не спробувано. Його завжди буде багато, бо це - життя, і за це його треба любити. Любити, аби не потонути в болотах безнадіййності. 
  Просто любити і не випускати з своїх рук ні на мить!

Закарбувати момент

Такий прекрасний світ

Вид на Ріо-де-Жанейро

Мелодії душі

Я думала, - це так, а то була вже Доля. 
Душа ледь встигла стати на крило, 
І раптом входить Вічність без пароля, 
І все, що буде, вчора вже було. 

А врешті, що ж, одмучилась і годі.
Але ж обридла звичка до нещасть!
Безмірно жаль, що ніжність вже не в моді.
І що життя ніхто вже не віддасть.

Ліна Костенко

Не просто Слова

Люди, много рассуждающие обо всем на свете, как правило, не могут разобраться с собственной жизнью.

Э.Сафарли "Мне тебя обещали"

Мелодії душі

И упало каменное слово
На мою еще живую грудь.
Ничего, ведь я была готова,
Справлюсь с этим как-нибудь.
У меня сегодня много дела:
Надо память до конца убить,
Надо, чтоб душа окаменела,
Надо снова научиться жить.

Анна Ахматова

Не просто Слова

Велика річ — людська віра. Вона може створити психоз жаху і вона ж може створити зворушливу ілюзію небувалого чуда.

Іван Багряний "Огненне коло"

Дещо від себе

Натхнення потрібне нам, як повітря, а повітря, як натхнення

І нехай кожен день стане прекрасним!

  Напевно, що в кожного з нас хоч раз, а може і більше бувало таке неперебориме бажання, коли, прокинувшись від набридливого звуку будульника, і від якого хочеться запустити телефон об стінку, ти просто не хочеш вставати з ліжка. А навпаки, з великим задоволенням й ентузіазмом поринути в обійми теплої ковдри і розчинитись у примарних снах.  Знаєш, що так не можна і що потрібно жити, а не витрачатись на безглузде дрімання. Але буває і таке, що хочеться залишитися у ліжку не тому що недоспав, не через лінь чи холодну погоду надворі, а просто через те, що немає ані найменшої краплини бажання виходити у світ і робити щоденні кроки до своєї мети. Ось так. Немає стремління, зникла мотивація, покинуло натхнення. Страшно, справді моторошно від того, що ти не тільки не знаєш, чи в тебе щось вийде, але і що саме має збутися. До чого йти, звернути вліво, а може вправо, чи прямувати навпростець? Ти загубився на своїй же дорозі і не знаєш чи ступив на той шлях. Нерадісні перспективи і все через відсутність таких простих, але дуже непередбачуваних й незрозумілих речей, як натхнення і мотивація. Як би не дивно звучало, іноді вони потрібні нам, як повітря. Іноді так прагнеш вирватись з рутини буденних, пролітаючих повз днів, і вдихнути свіжого повітря, щоб потім з повними легенями "нових" сил, амбіцій і мрій повернутись в цей задушливий світ і знову з впевненістю продовжити свою ходу. Тоді все, що здавалось раніше похмурим, непривітним і сухим набуває нових відтінків, тоді тобі все дається легко і без великих зусиль. Ти не ходиш по землі, ні, ти літаєш, окрилений такими солодкими для уяви і навіть цілком реальними для розуму, наполеонівськими планами. Тоді очі твої світяться, у них іксриться радість і велике щастя, привід якому маленький, але суттєвий: ти маєш мету, ти володієш чимось таким, що піднімає над землею і не дає впасти( хоч падіння - теж частина шляху до успіху). Ти знаєш, що живеш і знаєш для чого. І це найголовніше.
  Ось чому нам необхідно навчитись знаходити те, що змушувало би нас усміхатись і відчувати потребу діяти і досягати, старатись і не боятись невдачі, боротись і не думати, що можем програти. Щось таке, маленьке чи велике, реальне чи абстрактне, щось таке, що люди називають "мотивом". Ми маємо самі творити своє натхнення, втілюючи його у простих повсякденних деталях: усмішці перехожого, теплих словах матері, обіймах подруги, цілунках коханого, щирому сміху дитини, компліменті від незнайомця і подяці від того, кому допомогли.
Ці приємні моменти для кожного свої: для когось це може бути і звичайних подих вітру, і мелодійний стук дощу, і ласкавий дотик сонця, і, звільняючий від повсякденних турбот, погляд у спокійне блакитне небо. Таких дрібниць, які, на диво, мають грандіозну силу, можна назвати ще багато. І у кожного вони свої - наше ж завдання - їх знайти.
 Тому не вбивайте себе самі, не применшуйте свої можливості , не ховайте завчасно своїх мрій, не лякайтесь поразок і не шукайте виправдань своїй бездіяльності та апатії до всього. Намагайтесь кожного ранку віднайти те, заради чого варто піднятись на ноги і перетворити цей день на кращий, ніж вчорашній. Бо ніхто за вас цього не зробить: люди можуть підтримати і допомогти, дати поштовх, але взяти себе в руки, набратись терпіння і запастись свіжим повітрям у легенях, щоб із задоволенням і оптимізмом йти вперед - можете тільки ви. Просто почніть генерувати натхнення для здійснення того, що бажаєте, а далі побачите - усе "піде, як по маслу"! Адже життя усміхається лише тим, хто робить це йому навзаєм.=)