Доторкнутись до душі

Не дайте собі потонути!  

  Ми задихаємося у власному полоні, борсаємося у сітях, які для себе розкидали, боляче натряпляємо на капкани, що собі ж щодень розставляємо. Ми просто тонемо у болоті, у власному ж болоті, що вже давно і старанно копали, копаємо і будемо копати. І воно не одне, їх багато, на усіх дорогах і у різні часи.
  Болота, повні розпачу, печалі, сумлінь, страхів, розчарувань, образ. Болота, у яких тонеш від власної невпевненості, нерішучості, невизначеності, безпорадності і жалю до самого себе. Де з кожною пройденою хвилиною все більше, все глибше занурюєшся у всепоглинаючу багнюку, що зветься "безвихідь".
 Так, саме безвихідь, оця величезна ілюзія, що заповнює наші думки і безжально пожирає усе, іноді може вирватися із глибин підсвідомості і затягти на цю глибину нас. Вона має велику і страшну силу, вона здатна стерти всі ваші мрії, сподівання, плани і надії в порох, яка і вас самих може зрівняти із землею, перетворивши на просте нечуттєве тіло, з широченною дірою всередині. Лише тіло, а душа - в пустоті, захована, утоплена в болоті, без шансу на порятунок, без можливості знову піднятись на висоту, якщо...
  Якщо хіба не прикласти титанічних, неймовірних зусиль, не "взяти себе - як казав славетний Барон Мюнхгаузен - взяти, ні не в руки, а за волосся", і не витягнути себе з цього безпросвітного болота.
  У всіх є вдосталь світла й вогню у душі, волі й стремління, надії  бажання. Усі можуть врятувати себе, не піти на дно, не лежати під тоннами багнюки і бруду, не здатись. Кожен без виключення. Треба лиш повірити в свої сили, повірити в себе(як би це банально не звучало)! І знову почати підніматись: мріяти і втілювати, планувати і робити, прагнути і досягати, бажати і отримувати - знову йти, а може,  хто-зна, і летіти вверх. Знову відчувати себе живим, а не погрузнувшим у власному ж болоті безвихідності.
  Не давайте собі тонути, а якщо вже почали - то не дайте собі потонути! У кожного з нас є певні рятувальні жилети - знайдіть і використайте свій. 
  Ще так багато чого не побачено, не почуто, не відчуто, не спробувано. Його завжди буде багато, бо це - життя, і за це його треба любити. Любити, аби не потонути в болотах безнадіййності. 
  Просто любити і не випускати з своїх рук ні на мить!