Дещо від себе

Натхнення потрібне нам, як повітря, а повітря, як натхнення

І нехай кожен день стане прекрасним!

  Напевно, що в кожного з нас хоч раз, а може і більше бувало таке неперебориме бажання, коли, прокинувшись від набридливого звуку будульника, і від якого хочеться запустити телефон об стінку, ти просто не хочеш вставати з ліжка. А навпаки, з великим задоволенням й ентузіазмом поринути в обійми теплої ковдри і розчинитись у примарних снах.  Знаєш, що так не можна і що потрібно жити, а не витрачатись на безглузде дрімання. Але буває і таке, що хочеться залишитися у ліжку не тому що недоспав, не через лінь чи холодну погоду надворі, а просто через те, що немає ані найменшої краплини бажання виходити у світ і робити щоденні кроки до своєї мети. Ось так. Немає стремління, зникла мотивація, покинуло натхнення. Страшно, справді моторошно від того, що ти не тільки не знаєш, чи в тебе щось вийде, але і що саме має збутися. До чого йти, звернути вліво, а може вправо, чи прямувати навпростець? Ти загубився на своїй же дорозі і не знаєш чи ступив на той шлях. Нерадісні перспективи і все через відсутність таких простих, але дуже непередбачуваних й незрозумілих речей, як натхнення і мотивація. Як би не дивно звучало, іноді вони потрібні нам, як повітря. Іноді так прагнеш вирватись з рутини буденних, пролітаючих повз днів, і вдихнути свіжого повітря, щоб потім з повними легенями "нових" сил, амбіцій і мрій повернутись в цей задушливий світ і знову з впевненістю продовжити свою ходу. Тоді все, що здавалось раніше похмурим, непривітним і сухим набуває нових відтінків, тоді тобі все дається легко і без великих зусиль. Ти не ходиш по землі, ні, ти літаєш, окрилений такими солодкими для уяви і навіть цілком реальними для розуму, наполеонівськими планами. Тоді очі твої світяться, у них іксриться радість і велике щастя, привід якому маленький, але суттєвий: ти маєш мету, ти володієш чимось таким, що піднімає над землею і не дає впасти( хоч падіння - теж частина шляху до успіху). Ти знаєш, що живеш і знаєш для чого. І це найголовніше.
  Ось чому нам необхідно навчитись знаходити те, що змушувало би нас усміхатись і відчувати потребу діяти і досягати, старатись і не боятись невдачі, боротись і не думати, що можем програти. Щось таке, маленьке чи велике, реальне чи абстрактне, щось таке, що люди називають "мотивом". Ми маємо самі творити своє натхнення, втілюючи його у простих повсякденних деталях: усмішці перехожого, теплих словах матері, обіймах подруги, цілунках коханого, щирому сміху дитини, компліменті від незнайомця і подяці від того, кому допомогли.
Ці приємні моменти для кожного свої: для когось це може бути і звичайних подих вітру, і мелодійний стук дощу, і ласкавий дотик сонця, і, звільняючий від повсякденних турбот, погляд у спокійне блакитне небо. Таких дрібниць, які, на диво, мають грандіозну силу, можна назвати ще багато. І у кожного вони свої - наше ж завдання - їх знайти.
 Тому не вбивайте себе самі, не применшуйте свої можливості , не ховайте завчасно своїх мрій, не лякайтесь поразок і не шукайте виправдань своїй бездіяльності та апатії до всього. Намагайтесь кожного ранку віднайти те, заради чого варто піднятись на ноги і перетворити цей день на кращий, ніж вчорашній. Бо ніхто за вас цього не зробить: люди можуть підтримати і допомогти, дати поштовх, але взяти себе в руки, набратись терпіння і запастись свіжим повітрям у легенях, щоб із задоволенням і оптимізмом йти вперед - можете тільки ви. Просто почніть генерувати натхнення для здійснення того, що бажаєте, а далі побачите - усе "піде, як по маслу"! Адже життя усміхається лише тим, хто робить це йому навзаєм.=)